Кожен вибирає свій шлях відповідно до особливостей характеру, звичок, умінь і вподобань. Кажуть, що професію слід обирати серцем, тоді станеш справжнім фахівцем у своїй справі. Нинішня наша співрозмовниця у царині медицини порівняно нещодавно. Але роботу свою любить і справно виконує. Пацієнти її шанують, а лікарі можуть на неї покластися.
Сьогодні ми завітали до відділення хірургічної стоматології, аби поспілкуватися з Оксаною Семирко.
– Оксано, ваші батьки намагалися якось вплинути на вибір майбутньої професії? Можливо, пропонували якийсь інший фах?
– Моя професія – це дитяча мрія, якій судилося здійснитися. Пригадую, будучи малою, любила «лікувати» своїх рідних та улюбленого собаку. Коли настав час вступати до навчального закладу, не вагаючись, обрала медицину. Батьки радо підтримали мій вибір.
Навчаючись, завжди уявляла собі, коли піду на роботу, буду асистувати на операціях, робити ін’єкції та ставити крапельниці. Взагалі я за фахом – фельдшер-акушер. Мріяла бачити, як з’являється на світ нове життя, але обставини склалися інакше. Нині я медсестра відділення хірургічної стоматології й моя робота мені подобається.
– Якими рисами характеру повинна володіти хороша медсестра?
– Як на мене, медична сестра насамперед повинна мати фахові знання, а також стійкий характер і неабияке терпіння. Вона повинна бути максимально сконцентрованою на своїй роботі, вміти відчувати біль і страждання пацієнта та мати бажання допомогти. Це вимагає доброзичливості й довготерпіння. Слід завжди прагнути дізнаватися більше про догляд за хворими та медицину. Добра медсестра повинна бути старанною, спостережливою, мати чудові професійні навички. Якщо медсестра не саможертовна, а дещо самолюбна й дратується, коли хтось зі старшого медперсоналу дає їй пораду, вона не зможе працювати ні з колегами, ні з пацієнтами. В професії медсестри є багато труднощів. Тут неприпустимі помилки! Медсестрі треба бути дуже-дуже уважною, коли роздає ліки, бере кров на аналізи, ставить крапельницю або просто перевертає хворого. Вона не має права помилитися. Бо одна її необережність чи помилка може коштувати комусь життя.
– Що для вас означає ваша робота?
– Робота для мене – це насамперед допомога хворим людям, піклування й догляд за ними. Працюючи в сфері медицини, як молодий працівник, набираюся досвіду й щодня отримую нові знання та вміння.
– У чому полягає головний секрет щастя?
– Про секрет щастя не можу сказати напевно, бо в кожного воно своє. Особисто для мене – це здорові рідні та близькі мені люди. Тоді кожен день є радісним і я дякую Богу за своє життя.
– Твій найсміливіший вчинок у житті?
– Мандрівка канатною дорогою над річкою. Враження неймовірні!
– Що для тебе сімейні цінності?
– Сімейні цінності – це те, що відрізняє одну сім’ю від іншої, служить вагомим надбанням для її нащадків, предметом гордості й поваги до старших поколінь. У нашому уявленні, сімейні цінності – це не лише сімейні свята, не лише допомога у виборі професії членами сім’ї, не тільки традиційні захоплення, це набагато більше. Насамперед – це внутрішня культура сім’ї: великодушність, поблажливість, поступливість, доброзичливість, тобто, все те, без чого не може існувати сім’я. Вважаю, що потрібно шанувати сімейні традиції та звичаї поколінь.
– Що є вашим головним недоліком?
– Мабуть, самокритика.
– Ваше улюблене заняття?
– Люблю вишивати бісером. Це заняття дуже заспокоює й допомагає досягти внутрішньої гармонії. Перша картина, яку вишила, це коні. Дуже люблю цих тварин.
– Ваша головна риса?
– Про головну рису не можу нічого сказати, не люблю хвалитися.
– Маєте мрію?
– Як і кожна дівчина, мрію про свою, міцну, здорову сім’ю та діток.
– Найбільше враження у житті?
– Мабуть, тоді, коли мені було 13 років і я дізналася, що мама вагітна й невдовзі в мене з’явиться братик.
– Якщо не собою, то ким би хотіли бути?
– Ніколи не міркувала над тим, чи хотіла б бути кимось, а не собою. Якщо Бог мене такою створив, отже, так має бути. Кожен виконує свою місію на землі.
– Де хотілося б жити?
– Мені подобається моя держава, я люблю Україну, Тернопілля та своє рідне село.
– Яка страва смакує найбільше?
– Найбільше люблю вареники на Святвечір, вони мають особливий смак, який є чудовим спогадом про родинне свято.
– Чим найбільше ви пишаєтеся?
– Моя найбільша гордість – мої батьки, вони мене вчать життю, допомагають у всіх починаннях та працюють не покладаючи рук, щоб діти жили в достатку.
– Яку книжку прочитали нещодавно?
– Закінчила читати «Крадійку книжок» Маркуса Зузака. Головна героїня роману – дев’ятирічна Лізель Мемінгер, яка дорослішає з розвитком сюжету. У Лізель нелегка доля: її батько, невідомим чином пов’язаний з комуністами, безвісті зник, а мати не в силах доглядати за дівчинкою та її братом, вирішує віддати їх виховання прийомним батькам і в такий спосіб рятуючи їх від переслідування нацистської влади. Дорогою до нового будинку брат Лізель вмирає від хвороби на очах у дівчинки, залишаючи важке враження на все життя. Брата ховають на цвинтарі, де Лізель й підбирає свою першу в житті книгу – «Посібник гробаря». Дуже захоплююча розповідь. Книжка читається на одному подиху.
– Цікаво, а що у вашому розумінні – смерть?
– Смерть для мене це закінчення життя.
– Ваше ставлення до грошей?
– До грошей ставлюся байдуже. Мені не важливо, скільки в людини грошей, головне, щоб людиною була з великої літери.
– Як почуваєтеся зараз?
– Наразі чудово почуваюся, незважаючи на осінню холодну погоду, я щаслива.
– Життєве кредо?
– Моє життєве кредо: «Ніколи не кажи ніколи».
Мар’яна СУСІДКО